Давидофф. Тютюнник Зіно

Проєкт «Калиновий к@тяг» розповідає про успішного тютюнового підприємця, “Короля сигар” Зіно Давидоффа Життю він продовжував радіти до останку, залишаючись при цьому елегантним джентльменом. Скажімо, у 75 років Зіно міг ще відчебучити чарльстон, якому навчився 18-річним юнаком, коли плив на кораблі до Буенос-Айреса.

Самі світлини колишнього киянина, здавалося, знущалися з попереджень лікарів про згубність паління. Подейкують, сам Зіно Давидофф вважав цю звичку… нешкідливою, а в юності викурював на день по п’ять-шість сигар, хоча в останні роки життя - тільки дві No.2 рінґ ґейдж - 38, “Gran Panetela”: першу - після обіду, другу - після вечері.

Зате якогось молодика він, наприклад, витурив зі своєї крамнички, кинувши: - Якщо не палиш, пусте й починати! В есеї “Історія життя та успіху Зіно Давидофф” свідок ситуації, власник тютюнової компанії “K&G Melkonian AG” Жак Мелконян (Jacgues R.Melkonian) писав: - У 1992 році, спостерігаючи за морським прибоєм на узбережжі, що вирує навколо Пуерто Плата (одна з північних провінцій Домініканської Республіки - О.Р.), розташованої за 1200 кілометрів на південь від Вуельта Абахо (регіон у провінції Пінар-дель-Ріо на Кубі - О.Р.), де він закохався в Diva Nicotiana на ім’я “Nicotiana Tabacum Havanensis” (сорт тютюну, вінець тютюнової еволюції - О.Р.), Зіно Давидофф із українського (!!!) Новгорода-Сіверського сидів, розмірковуючи про життя. Розпалюючи улюблену сигару “Gran Panetela”, змішану із сортами “Olor” і “Piloto”, що росли тепер на його домініканських плантаціях, - він так говорив: - Куба належить минулому.

Навіщо згадувати про це? І в його голосі бринів щирий смуток. Таким сум спалахує в людині, якій пригадалася втрачена любов.