Что будет с миром, когда распадется Российская Федерация

Владимир Огрызко Украинский дипломат, министр иностранных дел Украины (2007−2009)Выгодно ли такое развитие событий Западу? Що мене бентежить у сучасній політології (у широкому сенсі цього слова), яка вивчає проблеми міжнародної безпеки, так це її непереборна фантазійність. Вона, у свою чергу, об'єктивно випливає з поверхневості в оцінці подій, аналізі поведінки ключових гравців, небажанні заглиблюватися у сутність «гарячих» проблем.

Підсумок доволі сумний: коли безпідставні прожекти стають політичним мейнстрімом і визначають погляди вже тих, хто пухвалює важливі політичні рішення, світ мусить платити дуже велику ціну.Якщо брати останні 30 років, тобто, період після розвалу СРСР, то найбільшою інтелектуальною катастрофою західної політичної думки, як на мене, стала Росія. Вірніше, абсолютне нерозуміння природи цієї країни, її традицій, ментальності, «культури» та історії.

Найпершим, здається, хто на Заході заклав камінь у створення цього відірваного від реалій образу «нової» Росії, став Френсіс Фукуяма зі своїм «Кінцем історії…». Його футорологічні прогнози, які, правда, ніколи не справджувалися, стали дуже модними і повторювалися на всі лади численними «кремлєнологами», які в один момент перетворилися на «русолюбів».

Безвідносно до того, що насправді відбувалося в самій Росії. Бо напрямок думання було задано і він говорив про те, що Росія — це надія.Надія, що вона стане демократичною, ліберальною, правовою, антикомуністичною, адекватною і перетвориться на адекватного члена міжнародної цивілізованої спільноти.

Як гриби після дощу, стали з’являтися концепції про спільні простори від Ванкувера до Владивостока, які охоплювали б не лише політичну, економічну, гуманітарну, але й безпекову галузь. Україну примусили, притому