Чому саме зараз Росія намагається нав'язати мирні перемовини

На Донбасі пекло. Із щоденними новинами, які хотілося б не чути. Із новинами, які роблять із завзятих оптимістів таких само завзятих песимістів, розкачуючи на емоційних гойдалках, підсилених невиправданими завищенними очікуваннями, створеними українцями власноруч.

Одночасно з тим лунають голоси — від Кісінджера до Пєскова, які спонукають Україну якомога швидше підписати мир і визнати статус-кво, яким вторить карликовий алкоголік Мєдвєдєв, атакуючи як Україну, так і німецького канцлера, який заявив, що не має бути нав'язаного росією миру.

Здається, темна полоса довжиною у нескінченність. Здається, немає світла. Здається, світ готовий кинути Україну.

Якою має бути остання зброя перемоги

Але Стоп! Ви не бачите чогось дивного? Росіяни на тлі успіхів на фронті, локальних успіхів на Донбасі, щосили стараються примусити Україну піти на перемовини. Але ж чому? Чому зараз, коли у них успіхи? Чому вони раптом хочуть миру? Коли це Росія зупинялася по своїй волі? Зазвичай світ силою погроз санкціями змушував Путіна домовлятися.

Парадокс, скажете ви? Ні, навпаки. Росія, сконцентрувавши всі сили, кинула їх в одну точку Донбаса. І досягає локальних успіхів на Донбасі. І хочуть провести перемовини саме зараз. Бо саме зараз у них позиція сили. Саме зараз вони ще не до кінця виснажені. І вони хочуть зафіксувати досягнення. Зафіксувати на тлі емоцій перемог, хоч і локальних.

А що це значить? Що вони розуміють, що вони на піку. І що найближчі тижні принесуть їм максимум із можливого. І тому треба зафіксуватися. І тому треба активувати всіх своїх друзів, щоб мирна угода була саме зараз. Поки не прийшло озброєння. Поки не почалася «структурна трансформація» російської економіки, яку вони самі призначили на кінець другого кварталу.

І ми