Чому місця трагедій війни не можна прикрашати?

#Букви поговорили з галеристом Євгеном Березницьким.Нещодавно до Ірпеня приїхав американський художник Трек Сандер Келлі і розмалював соняхами знищені окупантами автомобілі в Ірпені. Проєкт називається “Flowers for Hope” (“Квіти надії”), його ідеєю творці охарактеризували як “меморалізація місця війни”.Фото: Максим СтельмахТакож у центрі Києва, на Майдані незалежності, художниця Варвара Шульга розписала протитанкові їжаки.

“Розписуючи протитанкових їжаків, я поєдную жах війни, що уособлює собою ця захисна конструкція, з величчю традиційної української культури”, – зазначила вона.Фото: The VillageНа думку Євгена Березницького, прикрашання місця людських трагедій або атрибутів війни суперечить етиці. Винятком є лише якщо людина особисто була причетною до цього нещастя.“Наприклад, коли власник будинку, в якому посічений паркан, наприклад, чи стіни будівлі сам щось робить – це його власне бажання, він має на це право.

Якщо ж ідеться про публічний простір, як, наприклад, в Ірпені, чи згадуючи дівчину, яка розфарбувала їжаків на Майдані, це йдеться про зневагу та тотальне нерозуміння контексту, відсутність емпатії”, – зазначив він. Галерист наголосив: не можна перетворювати трагедію одних людей у розвагу для інших. Завжди необхідно рефлексувати: чи не буде задум і його реалізація викликати в інших людей негативні відчуття.Він додав, що зазвичай створені “шедеври” мають дуже низьку естетичну якість, адже зазвичай цим займаються аматори.

І займаються вони цим не просто так:“Професійні митці до цього не вдаються, це зазвичай аматори, які, наприклад, взяли два-три уроки малювання – і чомусь вважають, що у них “відкрився талант”. Вони таким чином хочуть зафіксуватись у вічності.