Андрій Курков: В нас неосвічена більшість

«Я хотів показати ментальність людей на Донбасі. Жили без відчуття країни, мали тільки регіональну приналежність. Жили не в країні, а на території. Це стало однією з причин війни.»

— У романі «Сірі бджоли» обидва герої — з Донбасу: один тяжіє до Росії, другий — проукраїнський, — розповідає письменник 57-річний Андрій Курков. Твір вийшов у харківському видавництві «Фоліо». — Вони — єдині жителі села в сірій зоні. Сергій Сергійович симпатизує Україні, тримає бджіл, хоче перевезти вулики подалі від війни. Перебирається у Запорізьку область, а згодом — до окупованого Криму. Я хотів показати ментальність людей на Донбасі. Жили без відчуття країни, мали тільки регіональну приналежність. Жили не в країні, а на території. Це стало однією з причин війни. Вона поставила жителів Донбасу перед вибором, змусила визначитися зі своїми поглядами.

— Чи багато в Україні таких людей, як герої вашої книжки?

— Таких більшість. Особливо поблизу кордонів. Там найбільше проявляється відчуття розмитої ідентичності. Проблемні Закарпаття, Бессарабія, Сумщина, Чернігівщина. Умовна лінія між патріотами і тими, кому байдуже, проходить у кожному місті, навіть у Києві. Найбільш проукраїнською начебто є Західна Україна. Але в маршрутках на Львівщині нерідко можна почути російський. Якщо попросити його вимкнути — шипітиме не стільки водій, скільки пасажири. Націоналістів добре чути, але вони не є більшістю, яка голосує на виборах.

— Як Україні втримати проблемні регіони?

— Це наслідки 27-річної відсутності ідеології. Не було єдиного інформаційно-культурного простору. Він ніколи не покривав усю територію, через це маємо проблеми на її краях. Проводили конкурс молодих поетів на Одещині. Були у 5-тисячному болгарському селі поблизу Ізмаїла. Одна жінка сказала, що ми перші, хто приїхав до них здалеку поговорити про країну. Щоб ідейно повернути ці регіони, треба звертатися до цієї проблеми щодня, багато років.

Андрій КУРКОВ, 57 років, письменник, сценарист, журналіст. Народився 23 квітня 1961-го в селі Будогощ Ленінградської області Росії. Батько був пілотом, мати — лікарем. 2-річним із родиною переїхав до Києва. Перший вірш написав у 10. Навчався у Київському педагогічному інституті іноземних мов. Був редактором видавництва «Дніпро». Два роки працював охоронцем в Одеській виправній колонії № 51. Написав понад 20 кіносценаріїв. Працював на кіностудії імені Олександра Довженка. Вів сценарні курси в британському Белл коледжі у Кембриджі. Викладав н...