37-а річниця смерті Василя Стуса: як радянська влада переслідувала поета та роль Медведчука як «захисника»

#Букви.Майбутній український поет народився в селянській родині 6 січня 1938 року. Через рік після народження Василя Семеновича Стуса його батьки переїхали з села Рахнівка Гайсинського району Вінницької області до Сталіно (на сьогодні Донецьк), щоб уникнути примусової колективізації.Стус закінчив школу зі срібною медаллю та вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту.

Діяч став перекладати з німецької вірші та писати тексти. Він працював вчителем української мови після здобуття вищої освіти, а його перші вірші опубліковано в “Літературній Україні”.Василь Стус брав участь в акції протесту 4 вересня 1965 року, коли презентували фільм Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” у київському кінотеатрі “Україна”.

Діяч разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом виступили проти арештів української інтелігенції. За перший масовий громадський політичний протест через репресії в СРСР у післявоєнний час його було відраховано з аспірантури.Радянські агенти КДБ стали стежити за поетом, а його дільність піддавалася критиці.

Перший арешт стався у 1972 році та наступні вісім років він перебував у мордовських і магаданських таборах та золотих копальнях. Його арештували через   антирадянську агітацію та пропаганду.“Фактично мене засудили за прагнення до національної справедливості”, – писав Стус після першого вироку.Під час заслання більшість робіт Василя Стуса було вилучено та знищено.

У 1980 році його знову заарештували та визнали особливо небезпечним рецидивістом, відправивши на заслання на п’ять років та засудили до 10 років примусових робіт.Українському дисиденту надали адвоката, який на сьогодні відомий як народний депутат від “Опозиційної платформи – За життя” Віктор Медведчук. На той час