Зусилля проти насильства: як Стамбульська конвенція може змінити Україну

Верховна Рада недавно підтримала ратифікацію конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашнього насильства. "За" проголосували 259 парламентаріїв, проти - 4, утрималися - 25.

Стамбульська конвенція, нагадаємо, це міжнародна угода, ратифікована більш ніж тридцятьма європейськими країнами. Конвенція в масах називається Стамбульською, тому що у 2011 році країни ЄС підписали її у турецькому Стамбулі. Згодом Туреччина відмовилася від намірів виконувати прописані пункти. Позиція президента Ердогана полягає в тому, що цей документ «нормалізує гомосексуалізм», а це, за його словами, не сумісне із сімейними цінностями Туреччини.

Читайте також: Статус кандидата на вступ до ЄС для України підтримали усі 27 членів союза

На цьому наголошує і Всеукраїнська рада церков України, яка закликала нардепів не ратифікувати конвенцію. Однак важливо зазначити, що досить потужний документ офіційно називається Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашнього насильства та боротьбі з цими явищами та ключовий акцент тут зроблений саме на цьому аспекті, який, до речі, є більш ніж актуальним для України.

Чому? На жаль, випадки домашнього насильства у нашій з вами країні зростають з кожним роком. 2021-го поліція зафіксувала понад 300 тисяч подібних заяв, а скільки подібних інцидентів залишається в тіні — невідомо. Водночас, точку у справі будь-якого злочину ставить суд. І тут теж промовиста статистика. Наприклад, у 2020 році зафіксовано 211 тисяч звернень з приводу домашнього насильства, а ось у суді розглядали 1 877 справ, вироків щодо кривдників винесено ще менше – 921. Тож виходить, що бити можна було безкарно. А якщо йдеться про притягнення кривдників до відповідальності, то наше законодавство