Злочини Росії проти мирних жителів Маріуполя. Задокументовані свідчення. Частина 8

#Букви продовжують зв’язуватись з рідними загиблих й задокументовувати свідчення про вбивства мирних жителів Маріуполя.Чайка Володимир Остапович (12.09.1939-6.03.2022) та Журавель Наталія Володимирівна (17.06.1964 – 06.03.2022)Джерело: Особистий архів онукиДжерело: Особистий архів онукиВладимиру Осиповичу було 83 роки, з них – 57 прожив у шлюбі. Вони з дружиною вже у літньому віці займалися невеликим городом, разом тримали побут, виховали дітей, онуків та правнуків. Володимир Остапович з дружиною прожили 25 років на Лівому березі Маріуполя у приватному секторі.“Остапович, був, якщо можна так сказати, “живчиком”.

Без проблем щось постійно ремонтував у дворі, ходив за покупками, допомагав бабусі по дому. Дуже любив життя! Справно пив ліки, якщо захворіє, кинув курити за забороною лікарів. А ще багато часу проводив на свіжому повітрі.” — ділиться онука Владимира Остаповича.Донька чоловіка — Наталія – зі своєю донькою та онукою жили завжди поруч, у другій частині будинку.

За словами рідних, у сімʼї завжди панував добробут, любов та щирість. Жінка була релігійною людиною, працювала на пошті. Як розповідає донька Наталії, її дуже поважали співробітники й сусіди.На початку війни, ще 24 лютого, онука Володимира Остаповича схопила свою маленьку доньку, деякі речі та виїхала до знайомих в інший район.

Тоді повного усвідомлення ситуації не було, лише надія, що війна скоро закінчиться й вони повернуться додому. Так думали тисячі маріупольців. Володимир Остапович та Наталія пообіцяли онуці, що у разі небезпеки рятуватимуться у підвалі.