Зберегти пам'ять про війни, або Що роблять музейні експонати на фронті

У Кременчуку на Полтавщині музей, створений ентузіастами, професійно доносить правду про війни минулого і сьогодення Ми не знаємо своєї історії, а надто – історії воєн, у яких Україні довелося брати участь. Зокрема – історію Другої світової, яку ми «вчили» по мистецьких творах, а також по численних монументах і монументальних же музеях. Де замість правди нам "впарювали" подвиги міфологізованих звитяжців.

І тільки останніми роками з’явилась надія, що історію нашої нинішньої війни з московією ми пам’ятатимемо такою, якою вона є. Без художніх перебільшень – але й без замовчування болісних втрат. Як і в багатьох інших випадках на цій війні, на передній край тут виходять добровольці.

KEEP CALM І ПРЯМУЙ ДО ПЕРЕМОГИ «Військово-історичний музей міста Кременчука» створений за ініціативою «знизу» - саме добровольцями. Перш за все, Володимиром Поляковим, кадровим офіцером, що пройшов фронти АТО. Він брав участь у найскладнішій фазі Операції в перші її роки – і тому знає свій предмет досконально.

– Коли загинув перший мій хлопець... Я підняв осколок – і раптом зрозумів, що історія валяється в мене під ногами. І почав возити з АТО все, що тільки міг… - розповідає засновник музею.

Каюсь, до нашої зустрічі в мене виникали побоювання, що доведеться побачити зворушливо-аматорське нагромадження нечисленних експонатів у невеличкій кімнатці, яку зазвичай "з барського плеча" кидають активістам високопосадовці. Насправді ж тут жорстка система, за якою вишикувались експонати, а самі вони, нерідко привезені з самого «передка», дихають палючою інформативністю. Але й іронії організаторам не бракує.

– Ось, до речі, мені подобається ця консерва: «Бурятмясопром. Говядина тушеная. Высший сорт», – Поляков крутить у руці порожню жерстяну банку.