Замена советского герба на щите «Родина-мать». Разбираемся

Катерина Тейлор Арт-эксперт, основательница и СЕО Port. agencyПамятник хоть и местного значения, но можно сказать уже народной любви Сильно він теж мені не подобався до Майдану. Якось до нас приїхала Хелен Фебі, кураторка Йоркширського скульптурного парку, і каже: вау, яка краса.

Мощна жінка. Європейці взагалі по-іншому бачать нашу історію. Вона їм екзотична.Ми поставили тоді скульптуру Жауме Пленса «Дім Знань» на пагорбі ботанічного саду Гришка так, щоб вони зустрілися в променях сонця.

І між ними виник такий собі сталевий діалог минулого і майбутнього, чоловіка і жінки, застібнутої і свобідної думки. Тоді я вперше якось на це подивилась як на надбання.Позбавившись матеріального об'єкту минуле не викреслиш. Його можна/треба тільки переосмислити.

Тільки розмовляти з ним. Чи варто на нього дивитись, щоб переосмислювати? Зовсім не обов’язково, але ця конкретна скульптура (скульптура не пам’ятник, хоч прототип конкретна людина), символізм робить її радше скульптурою. Соцреалізм — частина нашої художної традиції і практики.

Не можна просто взяти і викинути.Також мені дуже подобається, що саме жінка захищає Київ. Не в сенсі фемінізму чистого розуму, а в сенсі якоїсь іншої немаскуліної енергії, яка також може бути присутня в боротьбі саме як сила, давати опір і злу і агресії.Чесно кажучи, я здивована, що там досі був радянськийгерб. Серйозно? Але на щастя війна (дике сполучення, але так і є в багатьох процесах) це прискорила.

Ще раз привід задуматись скільки скелетів ще по шафах. Але вже тільки швидкість набираємо в руйнуванні пропаганди. Головне за цим не зруйнувати історію, як це відбувається, наприклад, з мозаїками.Щодо ескізу — він трішки сумний, але може які часи, такий і дизайн.