Юрій Федоренко про дітей, війну і рашистський геноцид

Чи всі гріхи однаково страшні? Вбивство – це страшний смертний гріх? А якщо це вбивство ворога, що прийшов на землю твою і вбиває твоїх рідних? А вбивство скаженої тварини, на яку перетворилися ті, хто колись можливо і був людиною, але потім, за допомогою і примусом путінської влади втратив усе людське і став орком-окупантом, може вважатися гріхом? Дурне питання! Адже як може бути гріхом захист кохання?! До своєї Сім'ї, своєї Країни, своєї Землі! Вбиваючи ворога, українці захищають свою любов. А Бог – це Любов! Про це в своєму блозі пише керівник ГО Агенція розвитку демократії та інформаційних свобод, головний редактор сайту Матриця свободи Юрій Федоренко.

Занадто емоційно? А як ще може адекватна людина реагувати на те, що російський звір робить із Україною та українцями? Де взяти спокій і розважливість, коли щодня гинуть рідні брати та сестри, батьки, підлітки та немовлята? Коли ворог посягнув на найсвятіше, на наших дітей, викрадаючи їх із тимчасово окупованих територій та відриваючи від коріння родин та Батьківщини молоді паростки Української Нації!

За інформацією Європейського Парламенту, кількість незаконно депортованих до Росії українських дітей з 2014 року може сягати від 16 до 300 тисяч. Офіційна москва цинічно заявляє, що "евакуювала" 744 тисячі неповнолітніх українців. Яка б цифра не відповідала дійсності, 300 чи 744 ТИСЯЧІ – вона не стане менш страшною. Сотні тисяч українських дітей у ворожому полоні! Як не втратити свідомість? Але ж ми, українці, на це не маємо права!

Навіщо це путіну? Причин досить багато. По-перше, демографічна катастрофа в Росії, яка практично унеможливила природне відновлення населення, поставила під загрозу здатність російської нації до ефективної організації свого життєвого простору..

Нік