Языковой вопрос. Какой выбор мы делаем

Катерина Тейлор Арт-эксперт, основательница и СЕО Port. agency Формирование нашего сознания завтра заключается в выборе, который мы делаем сегодня: что мы читаем, что смотрим, на каком языке разговариваем. Что мы поняли о прошлом.

Как мы его переосмысливаем В 2013-му я приїхала в Грузію готувати виставку. Пам’ятаю, що майже ніхто з молоді тоді не говорив російською. Місцеві пояснили, що це позиція і молоде покоління відмовилося говорити мовою агресора після вторгнення Росії в Грузію в 2008 році, я їх чула, але не могла до кінця зрозуміти.

Зрештою і сама тоді, уродженка Луганщини, говорила російською. Це зміниться вже наступного року після окупації Криму і Донбасу Росією. Спочатку я перейшла на українську вдома, а з початком повномасштабного вторгнення повністю.Я — останнє покоління радянського союзу.

Пам’ятаю в 1993 році наш клас мали посвятити у піонери. Але замість червоних «нормальних» краваток нам пов’язали жовто-блакитні. Я була обурена.

Я хотіла свою червону краватку.Згодом зрозуміла, як сильно була засмічена моя свідомість, наскільки потужною була російська пропаганда, як старанно Росія намагалася стерти українську мову, культуру, історію. Коли ти дитина — це незрозуміло. Ти просто всотуєш те, що навколо і приймаєш це за істину.

На цьому далі формується свідомість. До того, як я відчую себе українкою, пройде ще 20 років.Українська поетеса Ліна Костенко в своїй лекції «Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала» говорить про те, що «головне дзеркало» — це лінза через яку націю, країну сприймає світ. І що це відповідальність держави, громадянина натирати це дзеркало і піклуватися про те, щоб воно було чистим і правильно встановленим, щоб світ бачив те, що ми як нація туди закладаємо.