Як Луганщина вилікувалась від любові до московії

Найважливіше — позбутися москвоцентричності в головах людей Луганщина, яка завжди вважалась одним із найбільш проросійських регіонів, сьогодні має повне право позбутися цього клейма. Звичайно, і тут вистачало людей, які з радістю зустріли загарбників. Але навіть піднести їм хліб-сіль вони могли далеко не скрізь.

Просто тому, що вулиці, якими сунули російські танки, вже були зайняті протестувальниками із синьо-жовтими прапорами та саморобними плакатами. Вісім років «інтенсивної терапії» Очільник області Сергій Гайдай доволі часто згадує про акції місцевих партизанів. Звичайно, їхня діяльність оповита завісою секретності, але очевидно, що навіть якщо за цим стоять Сили спеціальних операцій – вони не можуть довго діяти без підтримки місцевого населення.

Та все ж автор цих рядків обрав інший показник для визначення рівня «співробітництва» з окупаційним режимом. Позичив я його в Ігоря Агібалова, який у 2014-му очолював Попаснянську районну адміністрацію, а після того – Луганський регіональний офіс Програми «U-LEAD з Європою». Агібалов був одним з архітекторів адміністративної реформи в області, вибори в жодній з новоутворених територіальних громад не обходилися без його участі, і тому він добре знайомий, принаймні, з кожним із обраних голів ТГ.

– У мене була можливість спостерігати ситуацію у 2014 році й тепер. Тоді з окупованої території виїхав усього один мер – міста-супутника Луганська Олександрівська. Решта залишились на місці.

Тепер з 26 громад на підконтрольній Українському уряду території лідери тільки чотирьох перейшли на бік ворога. Він упевнений, що пов’язана така стійкість саме з реформою місцевого самоврядування. Критично значуща кількість людей відчула власну відповідальність за долю громади, села, міста, а отже