"Всю любов у неї вплітаємо, молимось, щоб захистила"

У невеличкому містечку на заході України десятки переселенців щодня, без вихідних плетуть маскувальні сітки для фронту Лінія фронту - на карті військових подій, ми усі стежимо за нею із завмиранням серця. Але є ще одна лінія фронту, у кожного своя. Вона непроста, але дозволяє кожному знаходити своє місце у боротьбі з ворогом, дозволяє бути потрібним сьогодні та наближати нашу перемогу.

Саме про це говорили мені багато переселенців, які вимушено залишили свої домівки і поки що зупинилися в невеликому містечку на західній Україні. Сьогодні вони щодня, без вихідних ось уже шостий місяць плетуть маскувальні сітки для наших військових на фронті. Ці сітки, а їх тут сплели уже тисячу, допомагають захистити техніку, бліндажі, а отже - й життя наших чоловіків та жінок на лінії вогню.

Оксана з Салтівського району Харкова: "Маскувальні сітки потрібні на фронт постійно, за ними черга" Харків’янка Оксана Тараненко розказала, що жила із сім’єю у Салтівському районі. «Там із самого початку нас стали обстрілювати. Ми виїхали на батьківщину чоловіка в Дергачі, де були тиждень, а потім поїхали далі, бо там ставало теж дуже страшно і небезпечно.

Спочатку приїхали до друзів у Полтаву, а потім вже на західну Україну, бо тут є родичі. У них і живемо з 8 березня: я, мій чоловік, молодша донька 17 років і мій тато», - розказала Оксана. Додала, що їхня 9-поверхівка у Харкові вціліла, тільки вікна вилетіли, їх забили фанерою.

А в Дергачах - дуже старий приватний будинок, там паркан зруйнували, і вікна побилися навіть під ставнями. Оксана за професією лікар-педіатр, працює в інституті охорони здоров'я дітей та підлітків. За її словами, інститут закрили, тому що всіх дітей виписали.