Война: много вопросов без ответов

Глеб Битюков военный медик Война — это становление украинской нации. И в этой войне рождается каждый из нас. Мы сами о себе узнаем то, что никогда о себе не знали Восени, позиції нашого підрозділу були розташовані в полях, в царстві де панують миші.

Якщо подивитися вночі в тепловізор, складалося враження, що навкруги все поле червоне. Миші були всюди — в одязі, в їжі в спальниках, в кожній шпаринці. І щоранку ми знаходили в мишоловці по декілька тварин, які до неї прилипли.

Ця мишача війна нескінченна, їх неможливо подолати. Ми знаходимося в їхньому світі, а не навпаки.«Навіщо я тут?», — стало звучати в головах українських воїнів.Бійці втомлені й знеструмлені. Війна їм нагадує боротьбу з мишами у власних бліндажах.

Це процес, що має початок, але не має кінця.«Навіщо я тут?» настільки гостре і болюче питання, що воно бринить у вухах. З приходом зими його шум, його дзвін в голові став відчутнішим. Мабуть, через тишу навколо, що посилюється одночасно з падінням листя в зеленках навколо брудних будинків.Відповідь на це питання знайти легко і складно водночас.

Складно якраз через легкість. Зазвичай, найскладніші для розуміння найочевидніші речі.Навіщо ми тут, в мишачому світі? Цю відповідь ми будемо шукати довго і чим раніше ми почнемо, тим більше шансів вибратися з прірви, в яку ми поступово спускаємося, але мало хто це бачить.Ця війна має багато питань без відповідей.Брудні люди пересуваються на брудних машинах, намагаючись стати ланками ланцюга, що ледь тримається купки. В їхніх очах — втома і спустошеність.Їх спустошує нерозуміння власного місця посеред світів, потреба в елементарній, але так і не запропонованій психологічній підтримці, відсутність теплого одягу, який за совєцькими стандартами видають до певної дати,