Ворожа мова заперечення Голодомору: сліпота, гіпноз, одержимість, фетиш

Чому і як саме влада і очевидці заперечували факти масових вбивств.

Восени 2017 року мене запросили з виступом на Запорізьку книжкову толоку, що третій рік поспіль у жовтні відкривала свої двері для тисяч відвідувачів. Я мав допомогти відзначити 90-річчя українсько-американського співробітництва у місті, адже саме навесні 1927 року радянські й американські інженери розпочали будівництво грандіозної Дніпровської гідроелектростанції — ДніпроГЕСу, що мала стати найбільшою і найпотужнішою греблею тогочасної Європи. Задля такої нагоди я вирішив придбати кілька примірників американських промислових путівників, де описувався проект Дніпровського будівництва (Дніпробуда), і подарувати їх Запорізькому обласному краєзнавчому музею. Втім, після мого приземлення в Запорізькому міжнародному аеропорту мене зупинили і обшукали прикордонники, які виявили, що я везу комуністичну пропаганду, а це порушення декомунізаційних законів 2015 року[1].

Аби запевнити прикордонників, що це велике непорозуміння, я показав їм фотографію Маргарет Бурк-Вайт з журналу “Fortune”[2], на якій український робітник монтує одну зі спіральних камер Дніпрогесу, і пояснив, що цією фотографією вона хотіла продемонструвати, як американська промисловість здатна позитивно змінювати життя людей в усьому світі, в тому числі і в Запоріжжі. Але прикордонників це не переконало. Не зважаючи на робітника, вони сказали, що фотографія нагадує комуністичну агітацію, через те, мабуть, що і розміри, і потуга цього індустріального гіганта видавалися незмірно масштабнішими за скромного, оголеного до пояса робітника[3]. Я спробував знову і показав їм фотографію з путівника Джеймса Еббе “Я фотографую Росію” (1934), де зображено вже завершений у жовтні 1932 р. Дніпрогес, але в кадрі була й довга черга людей за хлібом, що тягнулася по правому берегу Дніпра — свідчення великого голоду, що починав викошувати навколишні села. Та хоч фото Еббе і є одним з тих рідкісних зображень, де тріумфи радянської індустріальної революції пов’язані наочно з трагедіями колективізації, прикордонники просто не звернули уваги на знаки Голодомору, а сказали, що і ця фотографія все одно видається комуністичною пропагандою, зокрема й тому, що з назви книжки видно, ніби Запоріжжя є частиною Росії, а це вже точно щось не те.

Саме тоді я збагнув гіпнотично чаруючу силу Дніпрогесу, бо миттєво, з першого погляду, прикордонники ототожнили вміло скомпонований образ індустріального гіга...