Воїна на останній дорозі не пустили до церкви

Чому закарпатського гуцула Дмитра Спасюка, який загинув на війні, рідні не змогли з почестями провести у вічність? Ця історія сколихнула Закарпаття — тиловий регіон, один із найспокійніших в Україні наразі. Закарпаття майже щодня ховає своїх синів. Дзвони за загиблими героями чути всюди - від кордону з ЄС в долині до гірських сіл на Рахівщині.

Ховають та відспівують їх різні священники — і греко-католицькі, і Помісної церкви України, й Української православної церкви, що до великої війни відносилася до московського патріархату. У Ясінянській громаді, де виникла обурлива ситуація з похороном загиблого, це вже було сьоме прощання з героями. Голова каже, що зазвичай родичі самі обирають, хто ховатиме хлопців — священники з УПЦ, яких в громаді більше, як і храмів, чи з ПЦУ.

У гуцулів на Рахівщині є такий звичай, що тіло в труні, перед тим, як віддати землі, відспівують іще в церкві. І досі вже траплялося, що родина запрошувала ховати отців з ПЦУ, а священник із УПЦ віддав “свій” храм для цієї молитви. Але в неділю 16 жовтня на похороні військового 128-ї бригади Дмитра Спасюка церкву в Чорній Тисі закрили і не пустили туди процесію.

Священнику напередодні сказали, що ховатиме не він, то він пішов на інший похорон, й ключі від церкви забрав із собою. Тож рідні труну з тілом героя поклали на землю перед замкненими дверима в храм та й так відспівали перед погребінням на кладовищі. Цей факт неповаги до пам’яті того, кому завдячуємо спокійним життям в тилу, захотіли оприлюднити рідні загиблого.

“Чи мій брат не заслужив, аби його занесли в церкву?” - каже родич загиблого. І це збурило громадськість. Реакцій багато, різних — від радикальних коментів у Фейсбуці на кшталт “гнати з України московських попів” до звернень народних