Від праслов’янської до поезії Шевченка: як формувалася українська мова

 В XI cт. протоукраїнський період завершується, а українська мова постає вже як система, яка відрізняється від інших мов. На цьому етапі в нашій мові зменшується кількість голосних та збільшується кількість приголосних звуків.

Власне, це саме той поворотний момент, коли українська набуває більшості рис, які відомі нам сьогодні. Щоправда, визначити, як тоді розмовляли між собою люди в княжому Києві чи на інших просторах Русі – надскладне завдання. Позаяк немає усних свідчень, дослідники послуговуються писемними пам’ятками, які з’являються в XI cт. Саме на підставі того, як люди писали, філологи й досліджують розвиток мови: літературної та живої.Як це можливо? Візьмімо до уваги “Ізборники Святослава”.

Це писемні пам’ятки Русі, які були створені у 1073 та 1076 роках. Попри те, що вони написані літературною мовою, різноманітні описки дозволяють побачити сліди живої мови. В ізборниках виникає постійна плутанина у написанні літери ѣ (“ять”).

Її періодично замінюють у текстах на літеру “и”. Мовознавці зазначають, що це вказує на вимовляння звуку, позначуваного літерою ѣ (“ять”) як нашого сучасного “і”. Відтак наші далекі предки вже в XI cт.

вимовляли не “слузє”, а “слузі”.Цікаво, що мовознавці виділяють два різновиди літературної мови Русі. Йдеться про старослов’янську (або ж церковнослов’янську) та давньоукраїнську (давньокиївську чи давньоруську). До прикладу, сучасне нам слово “бджола” у версії старослов’янської мови писалося як “бъчела”, а в давньоукраїнській “пчела”.