Украина и война. Старик и море

Владимир Спиваковский Бизнесмен, президент корпорации ГрандСегодня я еще раз понял, за что дают Нобелевские премии, почему писатели бывают великими и почему классика бессмертна Ось думаю: чому Хемінгуею дали Нобелівську премію за невелике в принципі оповідання «Старий і море»? Хто читав, там дія розвивається дуже повільно, дуже-дуже повільно. Іноді здається, що письменник просто тягне час. А читачеві нетерпляче хочеться бачити розв’язку — чим все закінчиться? Скоріше б! Впіймає, зрештою, старий цю прокляту рибу чи ні? Найбільшу рибу, яку він тільки бачив у своєму житті.Так, він схопив її на свою наживку та тримав, хоча сили були нерівні.Так, його мало не змило з чахлого баркасу.Так, він боровся не лише з рибою, він боровся ще і з морем.

А як справді, побороти море?І він зрештою виграв цю битву. Хоча витягнувши рибу на палубу, з гіркотою побачив, що від неї залишилися тільки кістки. Але тут головне — що риба здохла.Так і в нас.

Швидко не виходить. Снарядів не вистачає. Погода не допомагає.

Люди втомлюються. Будинки палають. Захід зволікає.

Час тягнеться.Але сьогодні я ще раз зрозумів, за що дають Нобелівські премії, чому письменники бувають великими та чому класика безсмертна.Тому що, попри все, дух людини і дух народу перемагає. І зараз переможе. Навіть у нерівній боротьбі, чи то зі стихією, чи з величезною і безмозкою рибою.