«У росіян виховували огиду до українців, щоб нас не шкода було вбивати»

Сценарист «Мосфільму», філолог Тетяна Малахова — про ситуацію з українською мовою на Донбасі.

Під час Громадського форуму «За українську мову», що відбувся у Львові 9 листопада, поет і сценарист, переселенка з Горлівки Тетяна Малахова розповіла про ситуацію з українською мовою на Донбасі та про виховання ненависті до українців у Росії.

«Я майже 50 років розмовляла російською мовою. Я почувалася дуже комфортно в Україні. Переді мною було все: і книжки, і телебачення, і радіо. Я ні в чому не мала відмови, але коли моя родина перейшла на українську мову, я відчула себе чужою. Тепер я, україномовна, відчуваю дуже багато негативу у свій бік від своїх земляків. До мене звертаються й кажуть: «Не було на Донбасі українців, це російська земля», — розповідає Тетяна Малахова.

«Знаєте, — продовжує сценаристка, — якби російська мова подала на українську до суду, заявивши, що її „ущемляють на Донбасі“, я б стала захисником української мови в суді».

«Перше, що зробила би — увімкнула пісню «Дивлюсь я на небо» у виконанні відомого оперного співака Йосифа Рейзіна. Він народився у нині окупованому Зайцевому і прожив там 20 років, а потім виїхав до Москви. Всередині минулого століття він записав цю пісню. Не буду вдаватися у лінгвістику, тільки скажу: так співати українською може тільки людина, яка виросла в україномовному середовищі.

Другим кроком мого захисту, напевно, стала б історія про те ж Зайцеве, яку я почула 30 років тому в громадському транспорті. Пасажири почали дискутувати, яка мова повинна панувати на Донбасі. Один великий чолов’яга заявив, що «ета руская зємля, на каторай іспаконвєков бил рускій язик». Старенька бабуся запитала його, де народилися його батьки та діди. Чоловік відповів — у Володимирській області (РФ). А вона підняла свій чорний, зігнутий від праці палець та каже: «Оце я і хотіла почути. Мої батьки, діди та прадіди народилися і померли тут, у Зайцевому, і всі вони розмовляли українською, і всі вони були українцями».

Третім кроком я би увімкнула фрагмент фільму «Молода гвардія», відзнятий наприкінці 1940-х років у Краснодоні (тепер — Сорокине, Луганська область), де у найкритичніший момент Уляна Громова співає «Дивлюсь я на небо» Режисер знімав фільм російською мовою, але чи навмисно, чи у підсвідомості, він не зміг оминути того, що всі довкола на Донбасі розмовляли українською.

Ну і ще один крок — історія, що сталася зі мною під час навчання у Донецькому університеті. Мене, філолога, під час літньої...