Ты как?

Елена Зеленская Первая леди Украины Раньше это мог быть просто вопрос, с которого начинается разговор. Формальность. Но уже больше года мы задаем его, когда нам не безразлично.

А иногда хочется спросить «Ты как?» человека, которого мы видим в зеркале. Это точка отсчета Вперше надруковано у журналі NV за квітень 2023 року. Републікацію заборонено «Як українці все це витримують?» — неодмінно питають мене в кожному інтерв'ю іноземні журналісти.

І щоразу я намагаюся пояснити, як це — починати кожен день як останній. Коли не знаєш, чи прилетять ракети нападників, чи буде світло, які новини з фронту прийдуть від близької людини. Чи буде робота і житло в тих, кого війна вигнала з рідних місць.Розповідаю про розбомблені домівки в Києві та Дніпрі, на руїнах яких залишилися самі контужені собаки.

Про цілі родини — маму, тата, дитину, — які не прокинулися через чергову російську атаку. Про дітей, які вчаться ходити на протезах. Про волонтерів, які переконують стареньких виїхати з Бахмуту, а у відповідь чують: «Залиште нас померти вдома».

Намагаюся пояснити, як це — жити у війні. Хоча не впевнена, що це можна пояснити. Можна лише відчути.Всередині країни — самі знаєте — ми питаємо і відповідаємо інакше.

Значно лаконічніше.«Ти як?» Раніше це могло бути просто запитання, з якого починається розмова. Запитання, на яке не обов’язково чекали відповіді.Формальність.Уже понад рік це запитання знову має для нас свій первісний сенс. Ми ставимо його одне одному, коли нам не байдуже.

І хочемо, потребуємо почути відповідь.А іноді хочеться запитати «Ти як?» людину, яку бачимо у дзеркалі. Яка змінилася за рік. На яку іноді не хочеться дивитися.