Тарас Прохасько: Резиденція через паркан

Ніколи не розумів цього в українських панах, поки не стало зрозуміло, що такою є базова властивість їхнього світовиду – обмежувати свою золочену парашу високими сибірськими парканами, аби вдавати, що вони не бачать параші народної, не золоченої, і не мають до того ніякого стосунку.

Пам'ятаю, як все цікаво починалося. Ми з колегою почували себе справжніми пластунами, коли на зламі століть пробралися у заборонену зону посеред чудесних гір і кількох річечок, де будували президентську резиденцію. Уява з непобаченого вибудовувала образи чудесного замку, не гіршому від тих скляних дзиг, в якому жив змій, до якого якось навідалися Довбушеві хлопці. Чудом здавалося вже те, що на протилежній від будови горі розміщався вертолітний аеродро...