Сомнения Лукашенко: как Беларусь пытается избежать отправки войск в Украину

Попри численні прогнози, режим Лукашенка так і не доєднався до російського в його агресії проти України.

Від перших днів війни очікувалося, що участь у ній візьмуть і окремі підрозділи білоруської армії. І підстави очікувати цього були досить вагомі.

Втім, як виявилося, ця ідея викликала абсолютний спротив у білоруському суспільстві. І ймовірно - у частині еліт.

Тож самопроголошеному президенту Александру Лукашенку доводиться викручуватися з усіх сил, з одного боку - повністю підтримуючи агресію РФ (в тому числі жодним чином не виступивши проти ракетних ударів по Україні з території Білорусі), а з іншого - намагаючись знайти виправдання неучасті білоруської армії у війні з Україною.

Традиції спротиву

Після протестів 2020 року політичне поле у сусідній Білорусі майже повністю випалене.

Більшість противників Лукашенка вже давно перебувають в еміграції, а тим, хто лишився, доводиться зважати на все більш жорстокі заходи держави з контролю над суспільством.

Проте навіть у таких умовах білоруське суспільство виявилося здатне вражати.

Минулого тижня на всій території країни почалася "рейкова війна" - фактично було паралізовано залізничне сполучення.

Це сталося через напади на об'єкти залізничної інфраструктури й виведення їх з ладу.

Щось подібне у Білорусі відбувалося у 2020 році, і навіть у більшому масштабі. Проте зараз ця "рейкова війна" виявилася як ніколи болючою для РФ.

Достатньо сказати, що більшість нападів сталося біля ключової для російської військової логістики станції Барановичи - і це напевно завдало проблем у доставці палива та боєприпасів російським окупаційним силам в Україні.

При цьому, на відміну від 2020 року, режим Лукашенка до максимуму збільшив покарання за такі дії. Якщо півтора року тому такі дії