Щоб життя кислим не здавалось: чи загрожує нам дефіцит оцту

Виробники запевняють: чутки про нестачу продукту перебільшені. Кому  вигідний штучний ажіотаж?  Після викликаних споживчою панікою ажіотажу й різкого зростання цін на гречку, сіль та соду, дійшла черга до оцту. Формальна причина - побоювання, що вітчизняним виробникам готової продукції не вистачить сировини через припинення постачань оцтової кислоти від ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання Азот”.

Розігріває попит ще й наближення сезону консервації, на який, зазвичай, припадають річні піки споживання цього продукту. Українці вкотре наступають на одній й ті ж граблі, створюючи ажіотаж на окремих сегментах ринку, чим “роблять собі нерви” й потерпають матеріально. Десятиліття перманентної боротьби з дефіцитом (часто - спровокованим штучно) нас так нічому і не навчили: чим швидше піддаватимемося паніці та змітатимемо з полиць усе, що може подорожчати або стати дефіцитом, тим суттєвішим буде цей дефіцит і тим більше зароблятимуть на підвищенні цін продавці й посередники.

Єдине, що, на відміну від безлічі попередніх випадків, які країні довелося пережити за три десятиліття незалежності, зараз виправданням такої поведінки є реальний і страшний форс-мажор - війна.  ПРИЧИНИ: НАМАГАЄМОСЯ ПОЯСНИТИ Оцет нині вихоплюють із полиць, мов гарячі пиріжки, при випіканні яких деякі господині використовують його в невеликій кількості для розпушування тіста. І ключове тут:  в невеликій кількості. Оцет — не той продукт, який ллється на наших кухнях відрами.

За винятком сезону консервації, літра оцту звичайному домогосподарству вистачає на кілька місяців. А число наших співвітчизників, котрі віддають перевагу бабусиним рецептам очищення посуду за допомогою соди, оцту та лимонної кислоти, порівняно невелике. Звідси й відносно незначні обсяги