Русский Ванька далеко не дурак

Андрей Кокотюха Писатель, киносценарист  Когда занимаешься обесцениванием врага, главная задача — самому не поверить в его слабость, тупость и беспомощность Обдумуючи структуру цього тексту, пив каву на кухні. Фоном працював телевізор. Філіжанки кави вистачило на двох експертів і репліку ведучої.

Один експерт розвалив Російську Федерацію. Другий назвав росіян поганими солдатами. Ведуча між тим згадала про якесь відео з російської глибинки, мешканці якої фільмували власну дурість.

Навіть якщо я ніколи не вмикатиму телевізор, тотальне знецінення ворога литиметься з кожної розетки моєї квартири. Або з соціальних мереж. До речі, там уже давно святкують нашу перемогу.

Звісно ж, над недолугими орками.Якщо вже підходити буквально, йти за класикою, то варто нагадати — армія орків Саурона лишалася непереможною, поки маленький гобіт Фродо не спалив перстень Всевладдя в жерлі Вогняної гори. І сталося це випадково. Так, місія Фродо була дійти до вулкану й знищити перстень.

Але він уже кидав його, коли де не взявся жалюгідний, проте незнищений Голум, відкусив свій улюблений перстень разом із пальцем гобіта й дав драла. Проте не втримав рівновагу й згорів у жерлі разом із перстнем. У драматургії це називається фактор випадковості.А якщо прийняти факт, що література моделює реалії, то розумному досить: орду так просто не перемогти.

Нехай інтелектуальний рівень та загальний розвиток орків вигідно вирізняє цивілізованих людей від них, під натиском цієї тупої, як прийнято говорити, маси гинула не одна цивілізація. І за відсутності паритету треба покладатися лише на фактор випадковості. Коли у супротивника щось піде не так без прямої участі сил добра і воїнів світла.Знецінювати ворога, особливо під час війни — справа свята.