Російські генерали, вбиті на війні в Україні. Як служили, де воювали і чим були цінні для Кремля

"Я ніколи не вбивав жодного єврея, але я не вбив і жодного неєврея – я взагалі не вбив жодної людини". Так на суді виправдовувався Адольф Айхман, один із керівників Гестапо, відповідальний за знищення євреїв у гітлерівській Німеччині.  

Він не брехав. Адже особисто він не вбивав. Як "не вбиває" Путін мешканців Бучі. Як "не знає правди" російський льотчик, який скидає бомбу на лікарню в Маріуполі. Як "нічого не може змінити" середньостатистичний росіянин.

Багаторівневість рішень іноді розпорошує відповідальність. Дозволяє людям не відчувати свою роль.

Але в злочинах важливий кожен, хто був до нього причетний будь-якою мірою. Тим більше у воєнних злочинах.

За офіційними даними, з 24 лютого по 21 березня, в Україні загинуло близько 15 тисяч російських військових. П’ять або шість із них (дані різняться) – вищий офіцерський склад, генерал-майори і генерал-лейтенант. Росія наразі підтверджує смерть одного з них.

Хто ці люди? Які теж могли би говорити, що "не вбивали", якби настав їхній судний день.

"Українська правда" поцікавилась біографіями вбитих генералів. Розповідаємо, як вони жили, будували кар’єру і що говорили перед тим, як піти окупантами в Україну. Де воювали раніше, виконуючи імперські забаганки Кремля. Із чим відійдуть у вічність ті, хто вже ніколи не матиме права на останнє слово.

Статус: вбитий, за підтвердженням обох сторін

Посада: заступник командувача 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу (м. Новосибірськ); генерал-майор

Повідомлення про смерть: 3 березня

Вік: 47 років

Андрій Суховєцький – єдиний серед вищих офіцерів окупантів, чию загибель підтвердили в Росії. Єдиний, кого поховали відкрито і з почестями, перекривши вулиці і анонсувавши