Пять тезисов о Бандере, которым самое время

Вахтанг Кипиани Главный редактор проекта Iсторична правдаДискуссия вокруг Бандеры — это политическая и мировоззренческая дискуссия, часть процесса национального строительства. Мы должны ее пережить Теза 1.

Національних героїв шанують не за вчинки, а за відомий конкретному поколінню образ цих вчинків. Грубо кажучи, що робила реальна фігура ми не знаємо точно (сумарний наклад книг про провідника ОУН, приміром, за всі роки незалежності — не більше кількох десятків тисяч примірників, а нормальної наукової біографії, що б не була ідеологічно заангажованою, на мій погляд, нема).

Але його образ, вибудований літературою, кіно, комуністичною та націоналістичною пропагандою, усною пам’яттю та масовою культурою нам багатьом дає позитивну силу і ми цією силою б'ємо ворога. І це нормально — це всюди по світу так.Теза 2.

Якщо добре розбиратись у реальних вчинках історичних фігур бажання бути їхнім безоглядним фанатом, здебільшого, зникає. Загал справді не знає реального Бандеру (чи реальної ОУН), не знає полеміки між Шептицьким і ОУН навколо політичних убивств у 1930-х, не знає полеміки між двома ОУН у 1940-му і братовбивством після цього, не знає нічого про діяльність СБ під час війни (пошукайте, що казав Василь Кук про «Смока», приміром), не хоче знати реальні наслідки українсько-польської війни та катастрофи на Волині, не знає нічого про політичні скандали, взаємопоборювання і, так, знову убивства у кінці 1940-х у таборах DP, не знає нічого про розкол у 1954-му, не знає нічого про боротьбу між ОУН (б) і середовищем Уряду УНР у екзилі, який об'єднав всі інші політичні діаспорні партії, тощо.