Путин — признанный диктатор. Что дальше

Андрей Кокотюха Писатель, киносценаристПочему дождаться физической смерти Путина — не выход Почну історією з шкільних років, і було це аж на початку 1980-тих. За всі школи нашого міста і тогочасної країни не скажу. Але в нашій старші класи по черзі мусили випускати рукописну сатиричну газету Колючка.

Контент складався із карикатур, які ілюстрували шкільні негаразди, та коротких підписів під ними. Які пояснювали, хто намальований і за що порушника пісочать. Одного разу героєм карикатури став шестикласник, знаний нецензурною лайкою.

Причому лаявся він уголос, не лише на перервах, а й на уроках, не лише зі школярами, а й з учителями. На брутального шестикласника це подіяло в несподіваний спосіб. Він привів до школи батьків, аби похвалитися: дивіться, мене намалювали в газеті.

До речі, поведінка не змінилася від офіційного визнання хуліганом.Тепер трошки більш політизованих прикладів, теж із тих часів. У середині 1970-тих Центрально-Африканською республікою керував Жан-Бедель Бокасса, спершу — самопроголошений президент, потім — самопроголошений імператор. На фейкову коронацію він узув черевики, які потім внесли до Книги рекордів Гіннеса як найдорожчі.

До слова, Віктор Янукович із своїми не менш легендарними туфлями зі страусиної шкіри на засіданні в ПАРЄ його не переплюнув. Після воцарення Бокасси він уже не надто приховував, що його режим є диктаторським. Чутки про його особисту участь у тортурах виходили за межі ЦАР.

Також заговорили про те, що імператор практикує людожерство.Пори це, тогочасний уряд Франції відкрито підтримував Бокассу. Причина — вигідні умови, які диктатор-людожер надавав для розробки урану — Франції він потрібен для створення ядерної зброї. До всього, диктатор корумпував голову французького уряду