Про піратство та причини дефіциту української локалізації в іграх

Доброго дня, панове. Ласкаво прошу до мого нового блогу “Суб’єктивний погляд”. Якщо у минулому я розповідав про проблеми вітчизняних геймерів у зв’язку з ситуацією у енергетиці, зараз я обрав іншу актуальну тему.

Як зазвичай, вона буде пов’язана з моїм головним захопленням — відеоіграми, але проблема є більш широкою, адже ігри є лише її частиною. Тут виходить ціла система питань, адже зачіпає декілька взаємопов’язаних факторів — інтернет-піратство, питання локалізації, регіонального ціноутворення, прибутковості українського ринку для правовласників і ще багато чого. Спробуймо розібратися у всій цій “каші”, де я намагатимуся структурувати та поєднати усі проблеми.

Українська локалізація у іграх

Почнемо, мабуть, з цього аспекту. Як ми знаємо, у зв’язку з російським вторгненням в Україну, зараз активно популяризується українська мова на заміну російській у масовій культурі. Якщо ще п’ять-десять років тому всі ми спокійно грали з російською локалізацією, то зараз активно збільшується відсоток тих, хто принципово бажає грати з вітчизняною. Але тут є ряд проблем — хоча і деякі видавці та розробники вже почали додавати у свої проєкти українську мову — до рівня трилогії Metro або S.T.A.L.K.E.R. (тобто українських ігор), де є повноцінний переклад тексту і звуку нам ще дуже далеко.

Чому так? Все дуже просто. Західні паблішери, як звичайні комерсанти, орієнтуються на дохідність ринків. Є англійська мова, яка покриває 100% планети (плюс основні ринки — це США і Великобританія, де англійська є державною і мовою спілкування), є німецька, французька, італійська мови — ці країни є найбільш прибутковими у ЄС. Тобто для цих ринків є сенс вкладати ресурси для локалізації.

Є також пострадянський регіон, де за основну береться російська