Принудительная паспортизация как способ ведения войны

Мария Красненко Правозащитница, юрист ОО «Общественный холдинг «Группа влияния»Получится ли нам наказать тех, кто при первых реальных действиях по неизбежной деоккупации «свалят» в Россию, а остальные пойдут по статьям «государственная измена» и «коллаборационизм»? Ірина Верещук, віцепрем'єр-міністерка, міністерка з питань з реінтеграції тимчасово окупованих територій, 19 липня заявила, що добровільне отримання паспорту країни-агресора має розцінюватися як кримінальний злочин. В подальшому, послідувала заява, що це питання лежить в політичній, а не юридичній площині.

Паралельно до цього, ми маємо чітку заяву МЗС про нікчемність дій і заклик до міжнародної спільноти до засудження дій РФ та потребу у наданні зброї. Чия ж позиція тут ключова? Та чи таки політична позиція важливіша юридичної?Чи мають документи юридичну силу?Якщо відповідати просто і коротко, то ні.

Паспортизація, що проводиться РФ, як на тимчасово окупованій території в Донецькій чи Луганській області, так і на території, що окупована вже після 24 лютого 2022 року є нікчемною і не має правових наслідків. І мова як про Україну, так інші держави, які керуються нормами міжнародного права, і в цілому верховенства права.

Підтвердженням цього є як заява українського МЗС, так і заяви Брюсселю і ряду інших країн. Звісно, крім самої Росії, окремі держави або утворення (як от Придністров'я чи Південна Осетія тощо) можуть в подальшому повідомляти про визнання таких паспортів.

Проте, чи цікавить когось це?Слід розуміти, що спрощення порядку отримання паспортів РФ для українців, які перебувають на території, які контролюється армією РФ, так і подальше розширення можливості для всіх українців — черговий крок РФ в цій війні. Черговий і точно не новий, чи такий, що має