Последствия преступления Харьковских соглашений. Как за «Москвой» утопить Россию

Соломия Бобровская Народный депутат, фракция Голос, член Комитета по вопросам национальной безопасности, обороны и разведкиКонституционный Суд Украины наконец начал рассмотрение вопроса так называемых «Харьковских соглашений», однако процесс обещает быть длительным и болезненным Харківські угоди 2010 року — як рана, що з роками болить все більше. І поки українські військові знищують ворожі кораблі, ми маємо забезпечити майданчик для повернення вільного судноплавства у фактично приватизоване Росією Чорне море.

У тому числі через зміну законодавчої бази та відновлення історичної справедливості.У чому полягає проблема Харківських угод?Харківські угоди — це договір, підписаний Віктором Януковичем та Дмитром Медведєвим 21 квітня 2010 року у Харкові, згідно з яким термін перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі продовжувався з 2017 до 2042 року. Вже через 6 днів (що є безпрецедентно коротким часом для підписання) Харківські угоди були ратифіковані Верховною Радою України та Державною думою РФ.Власне, це була пролонгація на чверть століття договору від 1997 року, дія якого мала закінчитися у 2017-му.

Тобто ще аж за сім років. Орендна плата за перебування була встановлена в розмірі $100 млн на рік — мізерні гроші за продаж перебування на стратегічно важливому флоті.

В обмін на це Росія погодилася знизити ціну на імпорт газу і вилучила з газової домовленості пункт про штраф, якщо Україна закуповувала менше обумовленого обсягу палива.А ще документ передбачав автоматичне наступне продовження оренди військової бази у Севастополі без будь-яких часових обмежень. Це протирічить статті 17 і Перехідним положенням Конституції України, адже таким чином фактично йдеться про довічне перебування Чорноморського флоту РФ на нашій