Павел Климкин: История с падением обломков дронов в Румынии завершилась плохо: что мешает НАТО показывать силу — Блоги | OBOZREVATEL

История с падением обломков дронов в Румынии завершилась плохо. То есть ничем – политическими заявлениями. Отсутствие реакции вызывает у многих всю гамму чувств – от непонимания до негодования.

Альянс продолжает делать вид, что формально у него нет конфликта с РФ, хотя все его члены нам помогают. За время войны удалось сдвинуть многие "красные линии" и этот процесс продолжается. Но главная красная линия остается неподвижной, "сакральной", и вокруг этого существует консенсус.

Пока что. Далее текст на языке оригинала. Альянс буде задіювати статтю 5 про взаємний захист тільки у випадку цілеспрямованої атаки на його територію.

Це має свою логіку – уявіть собі, що ми завдали ударів по якомусь російському об'єкту у Сибиру і уламок дрона впав на території Китаю. Очевидно, що Китай не буде об'являти нам за це війну, хоча розмова буде непростою. Але у випадку НАТО падіння уламків дронів це результат системної російської агресії.

Ми не наївні і не розраховуємо, що Альянс задіє положення про колективну військову відповідь. Але відсутність жодної відповіді, а заяви та декларації звісно не рахуються, робить Альянс слабшим. Більше того, виникає вакуум відповідальності, інакше де межа, коли власне НАТО має реагувати.

Це продовження, хоч і на зовсім інший кшталт, дискусії про сірі зони безпеки – тут якраз така зона виникає.Чи міг би Альянс притомно реагувати – звісно. Наприклад, румуни могли б запитати консультації відповідно до статті 4 Договору про НАТО. Вона говорить, що кожен член Альянсу може зробити це у випадку, якщо відчуває загрозу своїй безпеці.