Онлайн-звонок протяженностью в 200 километров

Чотири роки тому я їхав у справах до клієнта із Запоріжжя в Черкаси. Тільки-но виїхав за межі міста — раптово пробив колесо. 

Евакуатор викликати не зміг через банальну причину — не було зв'язку. Ні СМС не написати, ні подзвонити. Хоча ще пів години тому був у Запоріжжі, де все нормально працювало. Мені допомогли дістатися назад, на зустріч не встиг, день було зіпсовано.

Я згадав про цей випадок минулого тижня, коли ми з командою та мобільними операторами їхали перевіряти, як працює 4G на трасі Київ — Пирятин. 

Для цього вирішив провести громадську приймальню та відповісти на запитання українців. Після виїзду з міста, посеред шляху. 

За допомогою конференції у Telegram, з аудіо та відео. Ніщо не покаже об'єктивного результату, як практичні випробування з неабияким навантаженням.

Усе пройшло добре. Іноді були підвисання на мить, але загалом рівень зв'язку виявився хорошим. Я годину спілкувався з людьми з різних куточків нашої країни.

Між цим дзвінком та колесом, що пробив, минуло всього 4 роки. З точки зору часу, це ніщо. З точки зору впровадження технологій для комфорту людей, Україна зробила великий стрибок. 

За цей час якість зв'язку та послуг змінилася на краще. Тепер ми можемо слухати музику без переривань у Spotify, дивитися кіно на Netflix, відправляти великі файли по роботі або просто з іншими ділитися якимось враженням тут та зараз. Не має значення, яке враження — фото, відео чи текст.

Це стосується й інтернету на дорогах. Працювати ще є над чим. Але тепер можна комунікувати та вирішувати якісь завдання, поки їдеш автобусом. А раніше все, що можна було зробити, — дивитися у вікно чи слухати улюблену музику водія.

Інтернет, зокрема мобільний, вже давно перестав бути розвагою чи примхою, а став фундаментальною