Не только от рук рашистов: как поджоги ухудшают качество грунтов

Тисячі гектарів української землі було спалено впродовж березня. І це не тільки через обстріли та бомбардування рашистів.

Проблем, на жаль, додають і наші громадяни. Навіть під час війни знаходяться ті, хто свідомо підпалює стерню та сухостій. Наслідки їх безвідповідальних дій — непоправні.

За попередніми даними дистанційного зондування Землі супутниками EFFIS, внаслідок російської агресії пожежами вже пошкодили 102 тис. гектарів усіх ландшафтів України.

І це не все. До цієї цифри треба ще додати понад 10 тисяч гектарів. Саме стільки площ землі орієнтовно було знищено внаслідок спалювання сухої трави. Умисного спалювання.

Акцентую, що проблема характерна для всіх регіонів. Наведу кілька прикладів.

20 березня рятувальники повідомили про загорання сухої рослинності на загальній площі майже 75 гектарів у Одеській області. 25 березня на Полтавщині під час пожеж згоріло понад 52 гектари сухої трави, а на Львівщині — понад 31 гектар. 1 квітня на Дніпропетровщині — майже 92 гектари.

Горить не тільки сухостій, а й люди. Наприкінці минулого місяцяЛьвівська міська рада повідомила, що до лікарні було госпіталізовано дев’ ятьох пацієнтів із важкими опіками тіла. Вони гасили траву, яку підпалили невідомі. На жаль, троє із них померли.

І все це, підкреслю, не через війну.

Почну з найактуальнішого. Палити суху рослинність — це додавати роботи нашим рятувальникам, військовим і правоохоронцям, які в умовах війни і так перевантажені.

Тепер про довготривалі наслідки.