НБУ vs Правительство: Позиции сторон и возможен ли компромисс?

Василий Фурман Заместитель Председателя Совета НБУ В последнее время между Правительством и Национальным банком обострилась публичная дискуссия по поводу того, какими должны быть условия на финансовом рынке и монетарная политика в целом. З одного боку, наявність такої дискусії свідчить, що в Україні відсутня монополія на прийняття рішень, й центральний банк має достатній рівень інституційної незалежності.

Проте з іншого — така «публічність» шкодить репутації як Уряду, так і НБУ, оскільки демонструє неспроможність ключових гравців домовитися про спільні правила гри.На перший погляд позиція Уряду в особі Міністерства фінансів є більш очевидною та зрозумілою: «Військові облігації — це насамперед, інструмент підтримки державного бюджету в період повномасштабного вторгнення рф, а не інструмент для максимізації доходу від інвестиційної діяльності», а підвищення витрат на обслуговування боргу в майбутньому є неприйнятним в умовах значних потреб на соціальні виплати, відновлення житла та інфраструктури тощо. Проте, як показують результати останнього розміщення ОВДП, на якому до державного бюджету було залучено 0.1 млрд грн, далеко не всі учасники ринку поділяють таку логіку Міністерства фінансів.Позиція Національного банку для широкого загалу видається більш складною: зменшити емісійне фінансування дефіциту та, як наслідок, зберегти макроекономічну стабільність.

Водночас для кращого розуміння слід зважати на те, що горизонти прийняття рішень для Уряду та ЦБ є різними. Уряд опікується переважно короткостроковими цілями (особливо в умовах війни) в той час як центробанк керується пріоритетністю «збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких,