Найбільший злочин росіян. Чому доведення геноциду в Україні здатне змінити світ

Те, що російська армія вдалася до воєнних злочинів в Україні, не викликає сумніву ще від 24 лютого. Обстріли житлових районів Харкова системами залпового вогню, вбивства цивільних тощо почалися від першого дня російського вторгнення.

Далі перелік лише зростав. Облога Маріуполя, килимове бомбардування житлових кварталів, включно із прицільним бомбардуванням лікарні та пологового будинку, яке підтвердив особисто Сергєй Лавров, підняли планку російських воєнних злочинів на небачену до того висоту та довели заодно їхнє схвалення російським керівництвом.

Вже тоді від українських політиків і посадовців звучали оцінки, що ми маємо справу з геноцидом. Зрештою, українці й до того чудово знали, що мета Путіна – зруйнувати Україну та знищити українську націю як таку. "Вирішити українське питання", як писала російська пропаганда, обґрунтовуючи напад на Україну.

Але юристи утримувалися від таких оцінок.

Бо одна справа – висувати політичні звинувачення на адресу агресора, а інша – довести їх у суді.

Останнє на той час видавалося малореальним.

Навіть у своєму поданні до Суду ООН за конвенцією про геноцид та на слуханнях у Гаазі, що відбулися у березні, Україна не намагалася довести, що Росія вже здійснює цей злочин. Для цього бракувало доказів, визнавали юристи. Тому в позові йшлося про можливе планування цього злочину Путіним, і це стверджувалося без певності.

Все змінилося зі звільненням Бучі та інших окупованих містечок і сіл на північ від Києва. 

За кілька днів після цього пазл склався. З’явилися докази геноциду, а також, що важливо, непряме, але цілком достатнє визнання цього злочину з боку самої РФ.

Тепер питання лише у тому, як швидко відбудеться покарання, а також у тому, який саме орган вестиме кримінальний процес про