На Донбассе ад, Украину склоняют к переговорам? Что делает Путин

Сергей Фурса Колумнист, инвестиционный банкир Кажется, черная полоса длиной в бесконечность. Кажется, света нет. Кажется, мир готов бросить Украину.

Но стоп На Донбасі пекло. Із щоденними новинами, які хотілося би не чути. Із новинами, які роблять з завзятих оптимістів таких само завзятих песимістів, розкачуючи на емоційних гойдалках, підсилених невиправданими завищеними очікуваннями, створеними українцями власноруч.Одночасно з тим лунають голоси від Кісінджера до Пєскова, які спонукають Україну якомога швидше підписати мир і визнати статус-кво, яким вторить Мєдвєдєв, атакуючи як Україну так і німецького канцлера, який заявив, що не має бути нав’язаного Росією миру.Здається, темна полоса довжиною у нескінченність.

Здається, немає світла. Здається, світ готовий кинути Україну.Але стоп. Ви не бачите нічого дивного? Росіяни на фоні успіхів на фронті, локальних успіхів на Донбасі, щосили стараються примусити Україну піти на перемовини.

Але ж чому? Чому зараз, коли у них успіхи? Чому вони раптом хочуть миру? Коли це Росія зупинялася по своїй волі? Зазвичай світ силою погроз санкціями змушував Путіна домовлятися.Парадокс, скажете ви? Ні, навпаки. Росія, сконцентрувавши всі сили, кинула їх в одну точку Донбасу. І досягає локальних успіхів на Донбасі.

І хоче провести перемовини саме зараз. Бо саме зараз у них позиція сили. Саме зараз вони ще не до кінця виснажені.

І планують зафіксувати досягнення. Зафіксувати на фоні емоцій перемог, хоч і локальних.А що це значить? Що вони розуміють, що на піку. І що найближчі тижні принесуть їм максимум із можливого.

І тому треба закріпитися. І тому треба активувати всіх своїх друзів, щоб мирна угода була саме зараз. Поки не прийшло озброєння.