Моя попытка дать украинскому Крыму голос

«Культурная дипломатия» гораздо мощнее, чем о ней думаютКоли я перемогла на Євробаченні у 2016 році, то була вражена, як історія 1944 — неформатна, і далеко не розважальна — знайде розуміння в усьому світі. Багато іноземців взагалі вперше відкрили для себе трагедію депортації кримських татар, але готові були емоційно прожити її, прийняти та усвідомити.Минулого року Україна знову заявила про себе на конкурсі вже під час повномасштабного вторгнення. І знову українська культура через простий, але універсальний наратив стосунків мати та дитини стала на певний час домінуючою в європейському просторі.

А прекрасна Стефанія заполонила музичні чарти.Це найпростіші приклади того, що ми не до кінця усвідомлюємо, як нематеріальні речі можуть пов’язати людей з Україною. Почута пісня, прочитаний вірш, кіно — і у людини вже десь на підсвідомості формується враження про країну та її культуру. Частіше за все позитивне, бо полюбляєш те, що знаєш і розумієш.

Політики називають це soft power, для мене це — енергія та емоція, що є універсальною мовою.Ця м’яка сила особливо важлива тоді, коли йде боротьба за цінності та виживання. У США під час Холодної війни був Голлівуд, що допомагав просувати демократію та вигідно висвітлював її на фоні вічного суперника, комунізму. А для ближчої нас Фінляндії культурна дипломатія стала в буквальному сенсі засобом виживання, що морально вивела країну з війни та забезпечила добрі стосунки із Заходом.Я не дуже люблю вислів «культурний фронт».

Фронт у нас один і там, на жаль, гинуть люди. Але за час повномасштабного вторгнення культура і для України стала ще одним виміром протистояння за право на життя, домівку та самих себе.За цей рік ми дійсно відкрили себе світу. І будь-яке таке відкриття — це маленька