Моторошний детектив доби Гетьманщини: злочини банди людожера Павла Мацапури в XVIII ст.

… Усе почалося з того, що влітку 1740 року Генеральний військовий суд у Глухові одержав листа з Лубенської полкової канцелярії. Річ у тім, що в містечку на Полтавщині не наважувалися стратити чотирьох злочинців і попрохали розібратись із ситуацією на вищому рівні ...

Реакцією Пєтра І на Івана Мазепи стало та перенесення гетьманської резиденції, але тепер уже петербурзьких ставлеників, до Глухова. Тоді ж у прикордонному сіверському містечку розмістилися центральні держоргани Лівобережної України (судові, адміністративні, військові). У всі часи суди можна вважати дзеркалом суспільства, яке здатне відкрити для історика повсякденні практики та пролити світло на соціальні девіації. Звичними для тодішніх українських реалій були справи про земельні спори, сімейні чвари, побутові злочини, крадіжки, звинувачення у відьомстві або ж чаклунстві. 1740 року в новій столиці Гетьманщини відбувся процес, який шокував громадськість козацької України. Саме тут винесли вирок та стратили одного з найжорстокіших маніяків XVIII століття — Павла Шульженка (Мацапуру).

Усе почалося з того, що влітку 1740 року Генеральний військовий суд у Глухові одержав листа з Лубенської полкової канцелярії. Річ у тім, що в містечку на Полтавщині не наважувалися стратити чотирьох злочинців і попрохали розібратись із ситуацією на вищому рівні. Станом на 1740-й гетьмана в Глухові не було. А Військом Запорозьким керувало Правління гетьманського уряду — колегіальний орган, до складу якого входило по троє росіян і українців.

Тож центральним державним установам, зокрема Генеральній військовій канцелярії та Генеральному суду, належало поставити остаточну крапку в резонансній справі. Чого ж злякалися в Лубнах? Офіційно місцеві чиновники мотивували необхідність переведення ув’язнених через ускладнення із забезпеченням належного захисту (охоронці нібито мали працювати на сільгоспроботах). Напевно, моторошні звірства, учинені тюряжниками, могли спровокувати міські заворушення. Побоюючись самосуду, арештантів було вирішено без зволікань відправити до Глухова.

Найголовнішим серед лиходіїв був Павло Григорович Шульженко. Бандит, більш відомий на прізвисько Мацапура, походив із села Колісники Першої сотні Прилуцького полку. Сімейне життя в нього не склалося, тож він часто мандрував хуторами в пошуках підробітку. У матеріалах розшукової справи 1740-го збереглися прикмети злочинця: «високого зросту, темно-русяве волосся, сірі очі, ніс довгуватий, бород...