Міхаель Мозер: Про «Руську Трійцю» і її роль в історії української мови

Ця лекція лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка 2017 року була прочитана 27 вересня 2017 року в Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Ми будемо сьогодні говорити про «Руську Трійцю», але не лише.

Чому я вибрав таку тему? Книжка, що отримала цю дуже престижну Премію Івана Франка називається «New Contributions to the History of Ukrainian Language» – «Нові причинки до історії української мови». А ці причинки стосуються доволі великої кількості різних тем. Про них я можу говорити багато і довго. Якщо я вирішу, що варто буде поставити певний наголос на темах, пов’язаних духом цієї книжки, то це таки наголос на тому, що ми, історики української мови, все ж таки недостатньо цінуємо галицьку спадщину в історії української літературної мови. Я постійно наголошую на тому, що, коли ми говоримо про цілу галицьку складову (тут будемо говорити лише про XIX століття), то варто дивитися не лише на другу половину XIX століття, на славні часи Галичини-П’ємонта, але варто ще раз і ще раз питати, звідки взагалі походить цей П’ємонт.

Назва сьогоднішнього виступу: «Ще раз про «Руську Трійцю» та її роль в історії української мови», і я сподіваюся, що після доповіді тут будуть гарячі дискусії, такі самі, як сто років тому, коли тут був сейм.

Я скажу дещо про «Руську Трійцю» і я не буду лише хвалити героїв. Я хочу з вами тверезо дивитися на певні речі – це завжди допомагає. Про кого йдеться? Це люди, яких ви чудово знаєте, і вони все ж таки народилися в різних кутках. Як на мене, варто звертати увагу на те, яку велику роль для тих людей відігравали такі центри, як Львів — з одного боку, і Перемишль – з іншого: не лише просто з огляду на те, що вони там зустрічалися, що вони там могли обговорювати різні справи, що тоді були цікаві (адже ж це дуже цікаві часи – перша половина XIX століття). Все це також має велике значення і для розвитку їхньої мови. Вони ж там розмовляли між собою, вони зустрічали різних людей ще з інших кутків, і вони автоматично працювали над своєю мовою — просто на підставі таких зустрічей. Вони великі герої, це без сумніву.

Коли ми думаємо них, про цю трійцю, то ми думаємо, звісно, передусім про «Русалку Дністровую», яка вийшла 1837 року у Буді, західній частині сьогоднішнього Будапешту. І там, до речі, ви також можете знайти пам'ятну дошку, присвячену «Руській Трійці».  Мене завжди дуже вражало, що інколи робили з цієї «Руської Трійці». Члени «Руської Трійці» не відповідають за те, що писали різ...