Ми з України: як українські письменники печуть пироги та шиють теплий одяг для фронту

продовжує спецпроєкт «Ми з України», розповідаючи історії українців, які об'єдналися, щоб допомогти іншим під час повномасштабної війни з росією.

Ми з України. Як притулок «Хатуль Мадан» під час війни евакуює тварин та шукає їм сімʼю

Ми поспілкувалися з колишніми тележурналістами та письменниками Наталією та Валерієм Лапікурами, які разом працювали в Югославії та Придністровʼї в 1990-х роках, після відходу від журналістики займалися наукою, а також були незалежними експертами в українській делегації при ОБСЄ.

Тепер уже немолоді письменники, що мешкають на Позняках, разом із друзями та сусідами готують випічку для військового шпиталю та бійців на фронті, плетуть сітки, збирають банки для окопних свічок, шиють подушки та теплий одяг для фронту й водночас збирають спогади про цю війну для нової книжки.

За словами Наталі Лапікури, випічка для військових — лише маленька частина їхньої роботи: вони роблять усе що можуть, адже про війну знають не з кіно.

Ми з України: як київська поетка створила «батончиковий батальйон» для підтримки військових на фронті

У 1990-х Наталя та Валерій їздили в Югославію, де пройшли мало не всі фронти та зрештою зняли документальний фільм «Югославія. Мертвий сезон», були в Придністровʼї й навіть мали їхати до Чечні разом з Анатолієм Лупинісом, де той потрапив у полон.

Тому, знаючи війну не з чуток, ще у 2014 році Наталя та Валерій почали шукати, чим можуть допомогти: спочатку нарізали смужки для маскувальних сіток на Позняках, потім Наталя та її подруги почали шити подушки для військових, робили маски під час пандемії, плели шкарпетки.

Лапікури допомагають фронту з 2014 року. Фото: Валерій Лапікура/FB

У часи пандемії письменники робили для фронту маски. Фото: Валерій Лапікура/FB

За її словами,