«Людей ховають в братських могилах, деяких — у своїх дворах». Інтерв'ю заступника мера Маріуполя про катастрофу в місті

Народжений в Маріуполі IT-шник Сергій Орлов, 42, з 2017 року працює в місцевій міськраді заступником мера. Ще три тижні тому молодий урядовець виступаючи на конференції, присвяченій оздоровленню економіки України, жартував: «Маріуполь — це місце де сходить українське сонце і найсхідніше місто Європи, бо далі починається щось інше».

Тепер це уже не жарт. Маріуполь став символом української незламності. З третього березня місто знаходиться в облозі і щодня переживає майже безперервні артилерійські обстріли та авіанальоти. Захисники тримають місто на межі можливого, мирні люди цілодобово живуть у підвалах, а загиблих ховають у братських могилах у Міському саду. До війни це місце розглядали для будівництва сучасного технічного університету. 

Сам Орлов, який в мирну пору у міськраді займався IT та інвестиціями зараз навіть не знає чи не зруйнований будинок, в якому він жив. «Я в цьому не впевнений», — відповідає він на запитання чи цілий його дім. За підрахунками міськради, 15 березня російська армія скоїла на місто 22 авіанальоти, в результаті яких на Маріуполь було скинуто 100 бомб. «Тонна тротилу, уявляєте!», — майже шепоче Орлов. 

Скільки на момент блокади лишалося людей в Маріуполі?

Ми вважаємо, що від 350 000 до 400 000. 

Скільки загиблих в місті? 

Станом на 13.03 було 2358 людей. Треба розуміти, що це тіла, які знаходилися на вулиці. Під завалами є ще люди, про яких ми не знаємо. Тому, цю цифру сміливо можна помножити на 1,5-2. 

І ховаємо їх ми, в основному, у братських могилах. Тому що в індивідуальних не виходить ховати. 

Хто це робить? Це якісь спеціальні бригади?

Це комунальні служби ховають людей. Всіх комунальників, хто доступний, хто не боїться, призначають на цю роботу. Вони беруть і ховають людей. 

Цих людей