Лисичанск под огнем: что несет «русский мир» в Луганскую область — репортаж DW

В Лисичанске, невзирая на обстрелы, остаются тысячи людей (Фото:Mykola Berdnyk/DW) Лисичанск — часть небольшой территории Луганской области, которая до сих пор контролируется украинскими властями. Корреспонденты DW побывали в городе, который уничтожает российская армия. Їхати в Лисичанськ треба на максимальній швидкості.

На трасі, що веде до міста, штраф за порушення правил дорожнього руху точно не випишуть, а от покаранням за повільність може стати російська міна. Цей шлях, який через його гуманітарне значення називають «дорогою життя», росіяни намагаються будь-що взяти під свій контроль, щоб ізолювати Лисичанськ та сусідній Сєвєродонецьк.Моторошно порожні вулиці промислового міста з довоєнним населенням у 100 тисяч людей нині нагадують Прип’ять після аварії на ЧАЕС. З тією різницею, що у Прип’яті не було руйнувань, а у Лисичанську понівечені обстрілами аптеки, магазини та житлові будинки — на кожному кроці.

Як похмуро пожартував один з військових — «архітектура артилеризму», наслідок експансії «русского мира» на Донбасі.Читайте також: Чи стане Сєвєродонецьк другим Маріуполем? Сергій Гайдай про ситуацію на ЛуганщиніСирен повітряної тривоги, які щоденно лунають в українських містах від Краматорська до Львова, у знеструмленому Лисичанську не чути. Та й потреби в них тут немає, адже місто хаотично обстрілюють з артилерії: «прилетіти» може будь-якої миті та будь-де.Замість сирени про загрозу попереджають вибухи. Щоправда, часу на те, щоб сховатися в укритті, таке «оповіщення» не залишає.

Тут діє правило: чуєш свист або вибух поруч — падай на землю. Місцеві за три місяці навчились розрізняти «прильоти» та «виходи» і на останні просто не реагують.Єдине людне місце у Лисичанську — гуманітарний центр. На ґанку та у холі будівлі