Ланцюгова реакція. Чому важливі протести в Дагестані

В Махачкалі 25 і 26 вересня відбулися акції протесту проти мобілізації, на яких лунали антивоєнні гасла і констатувалося те, що давно відомо українцям - Росія напала на Україну, а не навпаки. Силовики на протест спробували відреагувати жорстко - із затриманнями, стріляниною, тощо. Зрештою, без особливого ефекту. Напруга в Дагестані лише зростає.

Тут людей менше, ніж у довоєнному Києві, та протести в республіці дуже важливі. Чому? Тому що на тлі беззубих, хоч і значно чисельніших мітингів по всій Росії, що являють собою зручний резерв для мобілізаторов, в Дагестані все жорстко. І поки у, скажімо, Кьонігсбергу (Калінінграді) мітингарі покірно пакувались до "мавп'ятників", дагестанці перегороджували шлях поліцейським автівкам і відбивали своїх. Це принципова відмінність як у національному характері так і в історії відносин народу із владою.

Звісно, росіяни виходять на мітинги - хоча воліють просто втікати від мобілізації, а не пручатись їй. Нелояльна покора репресивній силі власної державної машини - це історичний тренд іще з часів, як мінімум, наполеонівських війн. Коли після кампанії 1812 року та відступу військ імператора французів російська армія-переможиця відправилась у європейський похід, з неї втекли приблизно 40 тис. осіб, які потім переховувалися в Європі і, зокрема, у переможеній Франції. Бурбони, що повернули собі владу на деякий час після Наполеона, відмовлялися віддавати росіян назад - до батьківщині, де на них знов чекала доля кріпосних.

Далі. Друга світова. Мільйони бійців Червоної армії не просто здаються в полон, але й воюють проти радянського режиму. І так само мільйони втікають від визволителів з окупованих територій.

2022 р. Найбільший конфлікт з часів Другої світової - повномасштабна війна Росії проти