Когда Украина перестанет восприниматься как географическая новость

Андрей Кокотюха Писатель, киносценарист Как сделать так, чтобы история не сделала кольцо и снова не пришла к той точке, откуда все началось Зовсім недавно канадський парламент струснув скандал, мимовільною причиною якою став 98-річний Ярослав Гунька. Спікер Ентоні Рота назвав героєм українця, який під час Другої світової війни служив у німецькій дивізії СС Галичина. Але, повторюся, це трапилося не навмисно, мимоволі - й водночас, на жаль, подібне ще буде.

І головне — вже було не раз. Не завжди скандал політичний, не завжди скандал — взагалі тягне на скандал. Часто лише конфузія, проте від розуміння цього легше не робиться.Вперше подібне сталося у лютому 1994-го року, в норвезькому Лілегаммері на XVII Олімпіаді.

16-річна українка, точніше — для розуміння контексту це важливо! — громадянка України, фігуристка Оксана Баюл виборює перше місце і перше золото для українського спорту. Дівчина виступає з травмованою напередодні литкою й забитою спиною, про що ніхто не знає. Час отримати заслужену нагороду — але процес затримується на 45 хвилин.

Чого чекає стадіон, чого чекають глядачі перед телеекранами? Гімну України, саме під його супровід переможицю мали нагородити, такі правила. А в фонотеці Гімну України не виявилося.Ще раз: незалежність проголошена 24 серпня 1991 року. Станом на початок січня 1992-го нашу державу визнає переважна більшість країн світу.

Однією з останніх — наприкінці лютого того ж року, — дипломатичні відносини з Україною налагоджує Фінляндія. Тобто, на момент, коли треба було лише натиснути кнопку й ввімкнути Гімн України, наша держава рівно два роки, як мала своє місце на політичній карті світу. З чітко узгодженим державним кордоном та інститутом громадянства.