Как меняет страну отношение к книгам

Андрей Кокотюха Писатель, киносценарист На оккупированных территориях россияне системно уничтожают украинские книги и завозят туда российские Припускаю, не всі з них україномовні, але всі написані українськими авторами, мають український зміст та видані свого часу в Україні. Це не гаряча новина, це відбувається там уже скоро як десять років. У подібних новинах важлива інша їх складова: замість українських книжок туди завозять російські.

Рахунок друкованої продукції йде на мільйони примірників.Ось суголосна новина. Німецький журналіст Губерт Зайпель отримав за роботу над книгою про російського диктатора Володимира Путіна 600 тисяч євро. Причому — за другу книжку з цим же головним героєм.

Позитивним, зазначу, героєм. Скільки Зайпель отримав за попередні і хто заплатив, поки невідомо. Але згаданий гонорар виплачений через компанії, контрольовані наближеним до Путіна олігархом.Лише два згаданих факти доводять і красномовно показують, яке значення російська влада надає книжкам та популяризації читання.

Саме так. Якщо, зі слів шефа гестапо Генріха Мюллера, радіо придумали, аби його слухати, то книжки придумали, аби їх читати. Ця практика дуже ефективна, і це доведено більшовицьким радянським режимом.

Хто виріс і прожив частину свідомого життя в СРСР, той напевне не раз чув на шкільних уроках, бачив у фільмах і, звичайно ж, читав у книжках про ликбез: так у оригіналі називається державна політика боротьби з неписьменністю.Від царської Росії комуністи успадкували державу, де навіть у великих містах не всі вміли читати й писати. Тож спершу червоні навчили маси грамоті - а потім почали давати книжки, які підданим треба читати. Так середня освіта і беззаперечно правильна політика популяризації читання в величезній країні завдяки