Иначе Путин еще долго будет вести войну. Что не так с санкциями Запада против России

Петр Олещук Политолог, преподаватель КНУ имени Тараса Шевченко Вопрос санкций оказался достаточно сложным Власне, західні партнери України мають дуже добре подумати над їхньою ефективністю. Зрозуміло, що у випадку України вони мають справу «не зі своєю війною», а тому скільки би не декларували безмежність підтримки, але все одно тримають у голові власні економічні інтереси та ризики для власного виробництва.Але якщо завтра щось торкнеться безпосередньо їх, вони теж будуть дивитися на масове ввезення власних комплектуючих до ворожих країн, аби там могли виробляти зброю, яку можна буде спрямувати проти держав, де виробляються ці комплектуючі?Мабуть, на заході дуже довго жили уявленнями про санкції часів Холодної війни, коли були лише «перший» і «другий» світ, а все інше особливо ні на що не впливало. Але зараз ситуація інша, і Росія продемонструвала, що можна зберегти свій експорт нафти і газу як такий.

Так, заробляти менше, але заробляти і вести війну. Можна купляти підсанкційні товари. Якщо «дуже треба».

За завищеною ціною. Через десяті руки — але можна.Санкції - більше не магічна куля Заходу. Принаймні, це уже розуміють ті, на кого вони можуть бути спрямовані.

Тим більше, що їхнє впровадження завжди затягується та блокується. Їхнє виконання ускладняється численними обхідними шляхами. Коротше кажучи, будь-яка автократія, яка може досить легко нехтувати інтересами власної економіки і статками громадян, може існувати під санкціями довго.Чи можна з цим щось робити? Можна, але тут потрібна політична воля.

А її у випадку антиросійських санкцій явно не вистачає.Захід обрав стратегію «максимально комфортної» боротьби з Росією. Головне — не позбавити себе комфорту. І не поставити під сумнів «єдність» Заходу.