«Генеральний погром»: 50 років від дня масових арештів українських дисидентів

  Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Зиновій Антонюк,  Данило Шумук, Євген Сверстюк, Микола Плахотнюк, Стефанія Шабатура та багато інших. Іван Світличний,
 Фото з кримінальної справиВасиль Стус, Фото з архівуІрина та Ігор Калинці
Фото з сімейного архіву родини Калинців, фото з архівуВ’ячеслав Чорновіл, 
Фото з кримінальної справи.Зиновій Антонюк та Євген Сверстюк
, Фото з сімейного архіву родини Антонюків.Данило Шумук, фото з архівуДругим етапом “генерального погрому” стали арешти, які відбувалися протягом квітня-червня 1972 р. В той час за ґрати потрапили такі відомі діячі дисидентського руху як Ігор Калинець, Іван Дзюба та інші.  Затримання продовжувались і пізніше. Так, наприклад,  Валерій Марченко був заарештований влітку 1973 р.Дисидентів звинувачували в “антирадянській діяльності та агітації” (стаття 62 КК УРСР).

Більшість політв’язнів були засуджені до тривалих термінів ув’язнення. Так, наприклад, Василь Стус був засуджений до 5 років ув’язнення і 3 років заслання, Євген Сверстюк – 7 р. тюрми та 5 р.

заслання, Зиновій Антонюк –  7 р. ув’язнення та 3 р. заслання. Формальним приводом до початку масових арештів була так звана “справа Добоша”.

Ярослав Добош-громадянин Бельгії, українець за походженням. Наприкінці 1971 р. Добош прибув до СРСР як турист, а вже на початку січня наступного року його було заарештовано радянськими спецслужбами.

В КДБ Добоша змусили зізнатися у тому, що він був зв’язковим “націоналістичних організацій” з-за кордону. Його метою нібито було встановлення контактів з місцевими “агентами”, на роль яких у цій постановці КДБ призначило заарештованих дисидентів. Дисидентам закидали антирадянську діяльність.