Это не просто война — это геноцид

Владимир Вятрович Историк, народный депутат То, что делает сейчас Россия — не просто захватническая война. Это геноцид украинского народа.

Не в метафорическом, а в прямом смысле Термін «геноцид» ООН запровадила у середині ХХ століття для означення найжахливіших злочинів, для яких доти не існувало назви. Таких як Голокост — знищення євреїв нацистами, або геноцид вірмен у Туреччині.

Або — вже в другій половині минулого століття — геноцид у Камбоджі чи Руанді.Автор цього терміну юрист-міжнародник Рафал Лемкін назвав дії СРСР в Україні «класичним прикладом совєтського геноциду». Ключовими його складовими були репресії проти української інтелігенції, знищення української церкви, масове вбивство селян через Голодомор і, нарешті, депортації українців з наступним заселенням українських земель іншими національностями.Хоча радянський план, на відміну від «остаточного розв’язання єврейського питання» нацистами, не передбачав фізичного знищення всіх українців, його наслідком, за словами Лемкіна, мало стати те, що«Україна загине, наче було б убито усіх без винятку українців, бо вона втратить ту частину народу, що зберігала і розвивала її культуру, вірування, її об'єднавчі ідеї, які прокладали її шлях і давали їй душу, тобто зробили її нацією, а не просто населенням».Текст виступу «Совєтський геноцид в Україні», який Лемкін виголосив у Нью-Йорку до двадцятих роковин Голодомору, в путінській Росії внесений у «Федеральний список екстремістських матеріалів».Російська влада заборонила ці слова, щоб приховати правду не лише про минулі, але й про майбутні злочини.Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього визначає як геноцид будь-яку з п’яти дій, спрямованих на повне або часткове знищення національної, расової чи