Есть ли оправдание международным компаниям, которые продолжают работать в стране-агрессоре?

Від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, сотні міжнародних компаній оголосили про призупинення своєї діяльності в країні-агресорі, не бажаючи заробляти «на крові».

Водночас, чимала їх кількість намагається залишатися «поза політикою» та є непохитні у своїй підтримці найбільшого злочину 21 століття, продовжуючи спонсорувати його через податкові відрахування.

Невже отримання прибутків для них є важливішим за життя мирних українців? Чи можливо існують морально обґрунтовані причини, чому вихід з Росії є неправильним?

Минуло 30 років, відколи для глобальних корпорацій у Росії розпочалася ера великих можливостей, які швидкими темпами розширювали свою комерційну присутність.

Однак довіра, яка вибудовувалася десятиліттями, була вщент «розбита» 24 лютого, а присутність в Росії стала надто токсичною.

Нелюдські звірства та гуманітарна криза в Україні, спричинені воєнним вторгненням, призвели до згортання більшістю західних компаній своєї економічної діяльності.

За оцінками Єльської школи менеджменту, їхня кількість — щонайменше 1 000.

Відсікання агресора від фінансових ресурсів є вагомим інструментом на полі битви. І ним скористалися корпорації, наклавши на себе санкції.

Компанії діяли на випередження, значно підсиливши ефект від вже запроваджених та лобіюючи введення нових, у т.ч. у нафтогазовому секторі.

Так, нафтовий гігант BP відмовився від своєї частки в «Роснефть», хоча такий крок може коштувати компанії $25 млрд. До неї доєдналася Shell, її фінансові втрати за І квартал 2022 року прогнозуються на рівні $4-5 млрд.

Низка компаній змушені були піти з ринку Росії або звести до мінімуму свою діяльність внаслідок дотримання санкцій, деякі —